Є такий музей

Велич народу складають достойні особистості і вся історія його складається з історій окремих людей. Найкраще це знають і розуміють люди, які мають безпосереднє відношення до збереження історії – музейники. Бо трактувати різні події може кожен, навіть не спеціаліст. А коли мова заходить про максимальну об’єктивність, то без збережених фактів не обійтися.
Це, до речі, мають пам’ятати ті сучасні варвари, які нищать музеї та захоплюють їхні території – історія їм це не пробачить!

Але моя історія скоріше оптимістична…

В Україні налічується кілька тисяч музеїв. Це переважно музеї невеликих містечок, де в традиційній експозиції – “від найдавніших часів і до наших днів” викладена історія країни в місцевих експонатах.
Такий музей є і в Фастові – давньому містечку біля Києва. Фастівський державний краєзнавчий музей заснований 17 вересня 1990 року за рішенням Київського облвиконкому. Ініціатором створення цього закладу була Тетяна Неліна. Її ж і було призначено директором. І ось уже сімнадцять років звичайний, на перший погляд, районний музей, сам творить історію та славу рідному Фастові, зберігаючи його історію давню.
Слід сказати, що маленькі музеї, насправді, не завжди переобтяжують себе дослідницькою та пошуковою роботою. Тим більше, що державна фінансова підтримка в музейних справах річ досить умовна… От і порівнюють невеликі музеї з колгоспом “Тихе життя”… Зовсім інша справа у Фастові. Я здивувався, коли мені подарували цілу купу книжок – всі вони видані з ініціативи музею. Особливо цікаво було мати так звані прес-музей бюлетені. Видаються вони щороку. В кожному випуску глибокі тематичні дослідження провідних українських науковців з архівної справи, гончарства, традиційних вишивок, археології… До речі, музей має власну (!) археологічну експедицію, за рахунок якої систематично поповнює свою експозицію унікальними експонатами. Про це з особливою гордістю розповідала Тетяна Неліна – засновник та директор музею: “Ми кожного року проводимо археологічні розвідки та розкопки. Всього знайдено та досліджено біля 50 000 (!) археологічних знахідок. Більшість із них стали основою нашої колекції “Археологічна фастівщина”. Матеріали унікальні. Кілька років тому ми надавали частину наших експонатів в Італію. Там проходила міжнародна музейна виставка присвячена культурі готів. Але найголовніший акцент у нашій роботі – це люди. І наші давні герої і їх видатні сучасники. Є зала, де регулярно проходять виставки сучасного мистецтва (в цьому році їх було вже 5), літературні зустрічі, концерти. Також традиційно ми проводимо тематичні експозиції. Ось, наприклад, на відзначення 125-ї річниці композитора Кирила Стеценка у нас відведено частину зали.”
– Як можете прокоментувати таку активність вашого музею? Якісь допоміжні кошти отримуєте?
– Ні, фінансування як у всіх – мізерне. Просто люди у нашому колективі ідейні. Вони не можуть спати в затишних залах, вони відчувають необхідність дії. Коли б я з таким колективом почала робити музей за радянської влади, то впоралася б за рік.
– Як Вам вдалося в таких складних умовах вивести музей на такий рівень.
– Будете сміятися, але я вважаю, що це за рахунок мого комсомольського гарту. Так, я ж молодість провела на БАМі. Там, знаєте, слабаки не витримували. Тепер молодь, навіть не знає, що це це таке. А тоді там був передній край молодіжної ініціативи. Зараз і в нашому, передовому музеї є серйозні проблеми – і реконструкцію потрібно завершити, і плани розширити – зупинятися не можна! А фінансів не це завжди не вистачає… От і літаю від спонсора до спонсора – випрошую кожну копійку. Правда міська адміністрація надає велику допомогу і майже ніколи не відмовляє. Але це знову ж завдяки тому, що люди там освічені і не байдужі.
– Я бажаю, щоб на Вашій дорозі було побільше освічених та не байдужих людей. Нехай з їхніх історій складається Ваша експозиція і наша історія.